Перша читацька рецензія на повість «Пригоди космічного прикордонника. Психоделічний нуар».
Рудий Читокіт
Ліричний відступ. Коли прочитаєш більше десятка тисяч книг, чітко розумієш, що перед тобою. Де автор пише в кайф, де за гроші, де потік, де план, де курси, де талант. Тому, як нудьгуючий літературний гедоніст, найбільше в нових книжках ціную щирість і незвичність.
Це — щира та незвична книга. Дисонансна, хаотична, притчова — так. Чи є суперечливі моменти? Так. Чи будуть крутити носом — о, так. Але для мене — чистий метамодерн.
Погнали:
1. Треба вичитати. Виправити зайві розділові знаки, відсутні розділові знаки, помилки, повтори. Частина дії відбувається за кадром, але це, на мій погляд, скоріше плюс.
2. Це не література, а прекрасний сон. Про що автор чесно попередив словом “психоделічний”.
3. Це не нуар, а конспірологічна антиутопічна трансцендентна (та й трансцендентальна) космоопера. Причому, з тих, які друкувалися в журналах 30-х в США. Це, якби Олесь Бердник позбувся надривного пафосу й писав для розваги, як Едмунд Гамільтон. 4. Тут стільки відсилок, що можна попаятися, деякі дуже явні, деякі дуже неявні. Частина з них точно сподобається, частина точно ні.
5. Це сміливо. В тому сенсі, в якому сміливі Рік і Морті та Корпорація Змова. Можна було б трішки більше завуалювати, трішки більше роз’яснити, але й так зрозуміло.
6. Це дуже легко читається. Навіть незважаючи на те, що я намагався не поспішати, влетіло за вечір. 7. Вона пахне, як оті яскраві протестантські Біблії з дитинства.
8. У цій книзі є все, щоб стати культовою і створити кілька нових сект.
9. Це перша частина. Тому заздалегідь знайте, що доведеться снити цю книгу ще одну ніч.
10. Головне — щоб друга частина наснилася автору так само, як і перша, минаючи лімб.
Дякую, @volodymyr.machuskyy, і чекаю на продовження 🤝
